Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху
Врешті Карлсон уповільнив літ біля самого підвіконня і гукнув: – … Він хвацько перекинув через підвіконня свої коротенькі товсті ніжки й опинився в кімнаті. … Але, на щастя, він таки встиг перелізти через підвіконня. … Тоді Карлсон швиденько переліз через підвіконня й поклав Оскарового гаманця в миску.