НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький Posted on by / 0 Comment Єремія стояв перед троном, пишно убраний, в червоному оксамитовому кунтуші, в червоних сап'янцях, вишитих золотом, з золотими підківками. … Гризельда й Варвара Замойська вийшли до зали, прибрані в шовкові сукні та в червоні черевички з золотими підківками.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment Ото як вийде, як заграє брівками, очима стрельне і туди, й сюди, у чобітках із мідними підківками, зелений верх, козлові переди.
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся Posted on by / 0 Comment Ніжками тупотять, підківками бряжчать, побравшись за рученьки, виворочуються, то еш’ять розійдуться, та як утінки плавно пливуть, тільки головками поводжують; то вп’ять у дрібушки… Вже й потомились, вже і хусточками утираються, вже б їм і годі, вже і другим хочеться потанцювать… так що ж бо?
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment Ось їй не тільки ковзатися, а й танцювати заманулося; приспівуючи собі «метелицю», вона закружляла по снігу, а потім по-хлоп'ячому, на підківках, вилетіла на ковзанку і знову закружляла, розколисуючи дзвоном спідничину.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Залізячка, його рятівнича залізячка, підківка із солдатських чобіт, як вірна подруга, тут.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment Вони любили чоботи з підківками, що лунко відбивали крок на бруківці і блищали як дзеркало).
ОСНОВНІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ (словник-довідник філолога) Posted on by / 0 Comment Вовчок); Ой доки ж ми та стоятимем, Зелену траву та топтатимем, Червоними та чобітками, Золотими підківками (Н.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Після вже немолодого поставного полковника з кудлатою головою, після чотирьох офіцерів з пелехатими бурцями та вусами до Олесі прискочив молодий красунь, цокнув підківками, ледве зігнув гнучкий стан і промовив, подаючи руку.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Хтось спускався східцями і так дрібно й чітко вистукував каблуками – цок-цок-цок, що Сідалковському здалося, ніби то з’їжджають униз коником, підкованим срібними підківками.
