ТАРАСЮК Галина – Покоївка Posted on by / 0 Comment І замість того, щоб знітитись, покаятись, підібгати хвіст, раптом зблиснуло люто очима і пішло грудьми на неї, карбуючи слова: –
БІЛИК Іван – Золотий Ра Posted on by / 0 Comment Море й небо так само боролись у смертельному поєдинку, хмари падали до самої води й намагались її випити своїми кошлатими хоботами, а хвилі щосили підскакували вгору й прагнули стягти хмаровиська й підібгати їх під себе.
