Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Удалині у синю повінь лісу пірнало темно-червоне сонце.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment …Холодицею – й тільки після цього бою люди наречуть її Богункою… Пан Тишкевич хапається червоними мокрими руками за край ополонки, але обламується під ним крига, і він пірнає у підводне царство, у темряву вічну, звідки нема вороття, й жодного з драгунів уже не видко на березі, бо року того не було на цій землі милосердя межи народами…
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Потім весь світ знову пірнав у зелені сутінки; просторі шатра білих дубів, каштанів, ясенів, сикомор та буків змінювались непрохідними болотами, зеленими тунелями з повільними струмками і мілкими озерами, на берегах яких гніздилися бобри.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Я просив сказати, й витязь про таку повів пригоду: «Раз ганяв отут конем я – має кінь мій дивну вроду: В полі – сокіл, а на річці качкою пірнає в воду.
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян Posted on by / 0 Comment Вони скотилися вниз до озера і довго пірнали і хлюпались, пустуючи, наче школярі, в холоднуватій воді.
ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході Posted on by / 0 Comment АСОВАУМ ПІРНАЄ В РІЧКУ На рясному персиковому дереві, що росло біля хати, заспівали півні, віщуючи близький ранок.
Люко Дашвар – Мати все Posted on by / 0 Comment І по деревах лазив, і у Дніпро пірнав, і паркани обписував, і на гітарі, і з дівчатами, і пікніки за містом, і спав на голій землі, коли вже перепивав на тих пікніках, а друзі кидали його там, де впав.
СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка Posted on by / 0 Comment Індіяни поспіхом розбирали стояки та рейки, по двоє, підтюпцем пірнали в підземелля.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я Posted on by / 0 Comment Кайдаш пішов стежкою понад ставком, з берега плигали цілими сотнями маленькі, як жаби, чортики, пірнали, знов виринали й дражнились з його язиками.
ГОМЕР – Іліада Posted on by / 0 Comment Той, наче плавець, що пірнає, 386] З вежі високої впав, і дух його кості покинув.
