БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Мати схопилася з місця і, звівши руки, як крила, мов та чайка, зашкандибала, квилячи з сльозами радості. … Всякі неймовірні події, ясні радості й чорні трагедії золотого, чудесного юнацтва. … А в них – у мисливців – очі сяють від щастя й радості. … Виходячи, він на диво чемно попрощався з усіма, мабуть з радості, що його звільняють от.