Skip to content
Кинулись їм у вічі тонкі на шнурочку брови, блискучі, хоч і сірі, очі й волосся, як льон, біляве і личко, як рожа, рум’яне… Запала їм в пам’ятку її краса, урода дівоча… Вони порадились – не пропустити даремно, не взявши свого… Пораїлись… Вимили, вичесали її, обули, одягли…
– виткнулися в небо щогли високовольтної лiнiї, потiм несподiвано – кривенька, сiльська вулиця, халупка Максима Валер’яновича, кури киркають, рожа край вiкна, соняшник А внизу – набережна, по якiй трамваї, машини, автобуси, мотоцикли.
