ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється
Муляри, що стояли схиленi над камiнними брилами та з розмахом ценькали о твердий пiщаник, аж час вiд часу iскри пирскали з-пiд оскарба, тепер, покинувши свої прилади, випростовували крижi i роздоймали широко руки, щоби захопити якнайбiльше воздуху в груди. … Густим клубом пирснув догори пiсок, де впала розмахнена пiдойма.