БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
додає третій і закінчує розпачливо: – … Так скінчилась його свідомість… життя… все… Тягар утоми ставав такий нестерпний, а хаос у голові такий болючий, що приходило пекельне бажання, щоб хтось ту голову розбив уже і вирятував з того болю… Рештками душевної сили фіксував одну думку розпачливо: «не здатись».