ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment Хімік розпачливо шарив довкола себе руками по бруківці, мов сліпець.
МІЛН Алан Александр – Вінні-Пух та його друзі Posted on by / 0 Comment – з розпачем вигукнув Крістофер Робін. … – з розпачем вигукнув Пух.– А що ж ми…
Франтишек Флос – Мисливці за орхідеями Posted on by / 0 Comment А ввечері ліс раптом ожив: хижаки вийшли із своїх барлогів, кричали стривожені птахи, голосно скрекотали жаби, і десь удалині озивалися розпачливі зойки жертв, яких шматували хижаки. … – у розпачі вигукнув Єнік.
ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА – Мати (1927) Posted on by / 0 Comment Зареготали й шаблі дзвоном якогось страшного розпачу.
МАСЛЯК Петро – День Незалежності Posted on by / 0 Comment – А ви б почули збоку те своє розпачливе: «Мар’яно!» Воно просто серце краяло. … Ще декілька годин тому він був у страшному відчаї і розпачі і не знав, що з ним буде.
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment Розіклав добру ватру і збирався уже спати, як здалеку долинув розпачливий вереск, вищало щось не своїми голосами все дужче і все ближче. … Колись я так затято денно-нічно читала (вже підлітком), що мама розпачливо закляла мені: ліпше би той утопився, що має тебе взяти!
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment А той невірний — кого закличе і кому повірить біль свій і розпач свій? … — крикнув він якось розпачливо й тремтячими руками почав шукати ґудзиків коло шиї.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment а в ній, навсупір усім тим намовам, водно дзвеніло розпачливо з пісні, бо своїх слів не було вже: «ой піду я не берегом — лугом, та зустрінусь з не судженим другом», один лиш раз по тому сватанню вони потім і зійшлись іще тайкома, а назавтра по тому він щез із села, подався десь галасвіта, назавжди вистудивши за собою простір, —
БАХ Річард – Ілюзії Posted on by / 0 Comment Чоловiк поглянув на мене з такою розпачливою усмiшкою, що в мене аж мороз поза шкiрою пiшов. … Вiн розпачливо звiв очi до неба, що його на разi замiняла бляшана стеля та холоднi неоновi свiтильники кафе «Ем i Една». –
Тарас Бульба-Боровець – Армія без держави Posted on by / 0 Comment Деякі села та райони ставлять розпачливий спротив, але чекісти пацифікують їх танками та гарматами і все це в «мирний час соціялістичного будівництва». … доводять народ до такого розпачу, який у свій час викликав наказ Сталіна про «голу землю».
