Результати пошуку слова: Розпростерти

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів – опікунів дому. … Вона приступила до мене з розпростертими руками і обняла мене, сильно притискаючи до грудей.

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Posted on by / 0 Comment

Під розпростертим на запаморочливій висоті віттям секвой сліпуче сонце пекло менше і шелест вітру вщух. … Тут, у госпіталі, різке світло здавалося нестерпним, але жоден з розпростертих на сусідніх ліжках людей, які стогнали і металися в гарячці, не звертав на нього уваги.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Тож вона спустить очі й прийме від того Хлопця перший подарунок, який судилося їй узяти від чоловіка: скляну кулю, в якій навіки запечатано золотисту, з розпростертими крильми бджолу… …Микола й Олександра верталися з тої вечірки біч-о-біч.

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Шепсес-каф тепер ішов поряд з царськими ношами, зрідка перезираючись із розпростертими в поросі сановниками, які, не підводячи голів, дивилися вслід фараонові, хоча це також було смертним гріхом. … Царевич і сам знав, що його вдома не чекають з розпростертими обіймами, і все-таки не міг далі лишатися в чужій землі.

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

— головою об долівку, тепле, піддатливе тільце, що утробно здригається чи під ударами, чи вже зсередини, під поштовхами плачу, і так аж доки нагло, мов рукою змахнув, не відрине, і не побачиш себе збоку — голим, пустим зором, як стоїш над розпростертим долілиць ридаючим дівчам, ну не дурепа ж із мене?… Не будеш більше?

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

…обкладинках, бідні синенькі зошити «для народу»… І церкви з срібним гудінням дзвонів, і золоті ризи священиків, і голоси, ангельські голоси під голубим склепінням з розпростертим на ньому богом Саваофом 5, і все це теж, як синенькі зошити «для народу»… Золота віддушина горю народному, єдиний вихід його бентежної, скорботної душі…