Результати пошуку слова: Розтанути

ста́нути1 – дієслово доконаного виду (розтанути) Інфінітив ста́нути однина множина Наказовий спосіб 1 особа ста́ньмо 2 особа стань ста́ньте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа ста́ну ста́немо, ста́нем 2 особа ста́неш ста́нете 3 особа ста́не ста́нуть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Від тих снів поривало Мирка розтанути у своїх лісах, або гайнути у віддалені землі до котрогось із княжат-ізгоїв, про яких нишком ткалися Києвом чутки-поголоси, і разом з ними вчинити князеві та його варягам велику смуту і ворохбу.

…атмосфері та, крім того, ще підігрітий вибухом чотирьох ракет, снаряд гепнувся в тундру, і вічна мерзлота разом з мохом і снігом спалахнула, немов нафта, не встигнувши розтанути… Було вже зовсім темно, і тільки це гігантське багаття освітлювало рівнину на кілометри в усі боки; крізь шум пропелерів було чути тріск гарячого ґрунту і…

І треба ж було тоді іще одному лиху трапитись – Веселий Чародій хотів, щоб мороз скоріше щез, з’їв останню льодову бурульку, що не встигла розтанути, і захворів на ангіну.

З їхнього одягу стікала вода, вони, здавалося, й самі були готові розтанути.

Коли насувалася похмурою пеленою прохолодна стіна повітря з боку полюса – його посилали крижані шапки, що не встигли розтанути, –

– Пан Підкопай – досить огрядна особа, щоб просто узяти й розтанути у прозорому повітрі… Щоправда, у нас повітря скоріш густе.

майже не вражаючись, подивилася в очі, в яких стільки було ніжності й жури, що можна було б і не такій, як вона, розтанути.

Яр – заповнений вічним снігом, який ніколи не встигав за літо розтанути.