ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment За вікном з напіввідкинутою, ледь надутою вранішнім вітром шторою на траві блищала сиза роса.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Сонечко почало з-за гори випливати – грало, всміхалося… Як легенькі блискавочки, забігали по землі його пароси – і кришталем заіскрила роса по зеленій траві… За сонцем усе живло прокинулось. … Дівчата – не росада, щоб їх ховати геть од світу.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого світу, то зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синьоцвітом, то посипле зеленими іскорками… І то ж по праву руч і по ліву руч.
Тарас Шевченко – Гайдамаки Posted on by / 0 Comment Гайдамака Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ще ось що; не так пани, як підпанки, або – поки сонце зійде, то роса очі виїсть.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment За 2–3 тисячоліття такого міграційного кола в Західній і Центральній Європі прижилося чимало Росав, Ростоків тощо — близько 30 засереджено лише на балтійському острові Рюгені [О.
УКРАЇНКА Леся – Поезiї Posted on by / 0 Comment 1893 року СПIВЕЦЬ Пишно займались багрянiї зорi Колись навеснi, Любо лилися в пташиному хорi Лiснi голоснi; Грала промiнням, ясним самоцвiтом Порання роса, I усмiхалась весняним привiтом Натури краса.
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment умитиси нею руками навідлів (навиворіть) і так примовлєти: щоби це у мене так пропадало, єк щезає роса від сонця увечір і рано до схід сонця.
УКРАЇНКА Леся – Камінний господар Posted on by / 0 Comment I росте посеред замку квiтка, в пуп'янку закрита, на пелюсточках у неї не роса, а твердi перли.
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Posted on by / 0 Comment Ой, нема морозу, Сама роса, А я молодая Стояла боса…
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment При боці любої Дружини віджиє у нього серце!” Пречудний ранок був, сміялось небо, Співали пташки, запах дихав з цвітів Іскрилася роса на всіх листочках, І все кругом будилось, гомоніло Величну пісню: Уіуеre memento!
