РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Ліг на ложе, слізьми росить він обличчя осяйне, Плаче, хилиться, тріпоче – так тополю вітер гне; Задрімає, в сні побачить, що кохана промайне,- Затремтить з тяжкої муки, тужно й голосно гукне. … Автанділ також з ним плакав і росив сльозами квіти. … Грім гримить, криштальні роси ринуть з хмар на персть тверду.