Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Тупіт копит наближався, і Оксані, немов у страшному сні, здалося, що вона не може зрушитися з місця.[8] “Росонька моя мила, допоможи мені!” — … Вона знов подумки зашепотіла: “Росонька моя мила, врятуй мені!”.
