ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Відривав квітку від букета і кидав на спини братії, особливо тих, хто не співав заутреню, а тільки для показу розкривав рота. … так само хрипко говорив Святоша, і з рота його клубилася сіра пара. … Гойкала і нечестиво вигиналася, а біс розкривав вряди-годи червоного рота, повного червоних зубів, і реготав заливисто.