Ольга Кобилянська – Земля
Але колись, як йому буде того всього забагато і як вона з доброї волі не стулить рота, то він їй стулить його. … – В нього такий широкий рот, що може собі сам щось до вуха сказати, а очі в нього лежать так близько… що далі зчіпляються докупи. … Дивися на її зуби й на її рот! … Ані писнути… ані рота не вільно створити, ще гірше потім.