Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Сніг забивав ніздрі, рот, засипав шию; дубіли руки — грів їх під пахвами і знову плазував. … Білу подушку бруднить сукровиця, кричить усе тіло, пече вогонь; парубок не може навіть поворухнутися, і знову пахуча горілка гарячить губи і рот… Кілька днів плювався кров’ю і без помочі матері не міг повернутися.