Володимир Набоков – Лоліта
Її тремтячий рот, кривлячись вiд гiркоти таємничого зiлля, з легким придихом наближався до мого обличчя. … Все це вкрай цiкаво, i я припускаю, що ви вже бачите, як рот менi пiниться перед приступом – та нi, нiщо не пiниться, я просто пускаю вистрибом рiзнобарвнi блiшки щасливих думок у вiдповiдну чашечку.