Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
–видохнув чернець і навскісним ударом рубонув намісника. … та вже братчик мій, тілько зуби зчепивши, стогнав, і лице його біліло, немов вечір на Дніпрі; і тоді заплакав я і гукнув: “А чи пам’ятаєш ти, братчику, як із бою ти мене, стрілою татарською пробитого, виніс і як сам-один рубався з чамбулом ногайським?”;