ВОВЧОК Марко – Оповiдання Posted on by / 0 Comment Та вже всмiхається, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене простягає; вже знає мене; нi до кого не йде, тiльки до мене. … вмовляють та менi рученятами очi затуляють.
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment Тарзан узяв у свою сильну долоню одну з маленьких теплих рученят, які лежали на його плечах. … Він почав розтирати схудлі рученята і влив ще кілька краплин води у пересохле горло.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля Posted on by / 0 Comment Я обережно беру одну з рученят і з здивуванням почуваю, як крихітні, холоднуваті пальчики цупко присмоктуються до руба моєї долоні.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment І тут Більбо зібрав усю свою хоробрість і засунув своє рученя у величезну Вільямову кишеню. … Він знову заплющив око й міцніше вчепився рученятами у свого орла.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Мені страшно, і я дужче стискаю рученятами добрі і теплі руки татка й нені… Я шукаю в них порятунку й вірю в нпх.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Цього літа вона працювала на консервному заводі, і її маленькі гарненькі рученята геть укрито порізами від ножів. … Сп’янів од жіночого личка й білих м’яких рученят.
ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана» Posted on by / 0 Comment Охорони не було поблизу… Я саме проходила там… Він схопився рученятами за дріт. … Кістляві худенькі рученята обхопили його шию.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2 Posted on by / 0 Comment Ой, мої бідні рученята! … Смеагорл лазив по тих деревах і весь пропахнув, ніяк потім не міг відмити руки, свої бідні, бідні рученята… Він відкинув листок, відламав шматочок хлібця і засунув до рота, але відразу ж сплюнув і зайшовся кашлем.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment йому виразно відчулось: ніжні, теплі дитячі рученята (синові!) пестили, голубили його обличчя, гладили чоло, повіки… Ні, ніде нікого. … Розкидавши рученята й ноженята на брудній, аж чорній, подушці, серед бридкого лахміття спало хлоп’я.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма Posted on by / 0 Comment Тепер усе знаю, що мені треба…» VII Смутна і невесела сиділа на призьбі біля своєї хати панночка Йосиповна Олена, хорунжівна, на своєму Безверхому хуторі, що на Сухій Балці, а білими рученятами копирсала у голові братику свому, пану хорунженку.
