КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Моя, он бач, русява, що трошки кирпатенька, у свиті та рушником підперезана. … То гляди: ідуть двоє поперев’язувані рушниками, бодряться, вихваляються; от там і там таку-то за такого просватали. … Присилай у вівторок, післязавтра, людей, бери рушники; і тобі веселіше буде у дорозі, і Маруся тут світом не нудитиме.