Skip to content "Ану, лишень, жiнко, частуй любих гостей!", що бачиш, живуть вони, як свої, i все у їх вкупi: болещi i радощi, думки i гадки, варти i жарти: чи заговорить один, другий перехопить – докаже… А молодi Чайченки хоч i рядком сидiтимуть, та була мiж ними як стiна залiзна. 