БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment …скарги, квиління, дитячих зойків, материнського ридання, божевільного маячіння й тоскного речитативу ритуальної якоїсь плакальниці, ніжної й тонкоголосої, як рідна-ріднесенька сестра чи ще рідніша матінка-ненька… Дивовижний, несьогосвітній і в той же час до болю реальний, безнадійний плач-лемент над руїною… Під тим лементом брижилась…
