Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
Я вставав з ліжка, перехилявся через вікно, поглядаючи на сонну вулицю, таємно сподіваючись побачити там Вербеня, що сидить самотній на трамвайній рельсі. … Чи, може, жаль узяв мене лютий: такий молодий, такий самотній, далеко від тата й мами лежить на лаві. … плаче тому, що лишився я на старість самотній, нікому не потрібний, зайвий.