ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Смугастий звір, не криючись, сапав і бовтався біля берега.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Мана-да віддалилася від плямистого мустанга, мустанг – від гнідого, а гнідий… Та його суперників уже й не видно було, і їх міг побачити хіба гострозорий орел, що ширяв у сапфіровій високості.
Улас Самчук – Марія Posted on by / 0 Comment Йшла поволі, голосно сапала, часто зупинялася, щоб відсапнутися, оглядалася навкруги, ніби прощалася кожний день з полями, з садами, з небом.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука Posted on by / 0 Comment Старенькою шуфлею* та iржавою сапкою вручну мiсила розчин бетону, старанно вiдмiрюючи на кожнi три вiдра пiску вiдро цементу та поступово пiдливаючи в сумiш воду.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Пурпуром, золотом і ізмарагдом, сапфіром набитий, Стелиться геть у безмір круто веселчаний шлях.
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР Posted on by / 0 Comment А там саперів попросив би — за одну ніч порохня б із нього була.
СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями Posted on by / 0 Comment Уберуся, молодая, в новенькі сап’янці Та винесу я бублики на базар уранці.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми, але десятки тисяч теслів, саперів, понтонерів, мостовиків не помічали ні скалок, ні подряпин, ні геть стесаної шкіри на своїх мозолястих руках і змуляних спинах, забували, що не спали вже дві…
ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі Posted on by / 0 Comment До майора підійшов невисокий на зріст сержант, начальник саперної групи.
Остап Вишня – Усмішки, фейлетони, гуморески Posted on by / 0 Comment А як на полі, так у них у руках (було це навесні) або тракторна баранка, або ручка від сіялки, або сапачка, або лопата, або повід од недоуздка, або налигач, або чепіга… Частував мене голова однієї артілі.
