Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
— Вей з мір!2 — скрикнув Гершко, почервонівши від гніву, і підступив до Сари. … На щастя, спершу всі кинулися надвір, і за гупанням ніг і стуком дверей не чути було Сариної метушні, а то передусім заглянули б до її світлиці. … — майнула думка в Сари. … — вирвався в Сари зойк. … Петро насилу відірвався од Сари й промовив рішуче: —