Skip to content Тоді жаль з гіркою образою за оце життя, закінчене в нещасті, але все праведне, все світле, – …
Потім вони, нешумні, мов примари, але вже дверима збудивши матір, вийшли за поріг і притулилися до почорнілої стіни: мружили очі від сонця, що зійшло світле, аж сліпуче. Це було його перше, світле кохання, він згоден був зробити все, що тільки вона побажає, він мріяв, що любитиме її довіку, бо Малуша – найкраща з усіх, мрія його й бажання. …
По праву руку над Россю, де плив місяць, небо було світле, там зорі ледь окреслювались, тліли.