Результати пошуку слова: Світ

РОМАНЧУК Олег – Право на істину

Posted on by / 0 Comment

Це був кабінет господаря – тьмяне світло вирвало з темряви розставлені вздовж стін книжкові шафи і стелажі. … На світанку римські легіони перейшли через річечку, що відгалузилася від Авфіда і повернула на південь, вишикувалися звичним порядком. … – Навколишній світ створено так, щоб людство гармонувало з природою.

НАУКОВІ СТУДІЇ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ – ЗБІРНИК СТАТЕЙ

Posted on by / 0 Comment

Вона виявляється в уявленні людини про своє особисте місце у світі, усвідомленні нею своєї належності до певної соціальної групи, категорії. … Саморозвиток – це “шлях формування себе як особистості у світі, шлях до переживання все більшої повноти буття” [5, с. … Живемо в проблемному світі з усіма його труднощами і непорозуміннями.

ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»

Posted on by / 0 Comment

22» Увечері, коли електричне світло залляло вулиці міста, повз вітрини ювелірних крамниць повільним кроком ішов сухорлявий високий чоловік років тридцяти п’яти. … Жив на світі маленький матрос – Гострі очі, білий чуб. … Дирижабль наповнюється найлегшим у світі газом – воднем.

Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності

Posted on by / 0 Comment

Одне тільки я тепер знаю напевне: батькові дуже хотілося продовжити рід Черед, дати світові нового носія робітничого прізвища, тому в своїх династичних домаганнях він не зупинився б, мабуть, і перед десятком дітей, аби тільки мати сина. … Нема нічого недоречнішого на світі, ніж пояснювати власну мовчанку.

Світун

Posted on by / 0 Comment

світу́н – іменник чоловічого роду, істота (світляк) відмінок однина множина називний світу́н світуни́ родовий світуна́ світуні́в давальний світуно́ві, світуну́ світуна́м знахідний світуна́ світуни́, світуні́в орудний світуно́м світуна́ми місцевий на/у світуно́ві, світуні́ на/у світуна́х кличний світу́не світуни́ [діал.]

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу, і день у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню, викликувало луду, кришталеве мерехтіння на ній і змушувало око мимоволі шукати за темною точкою, на якій воно спочило би з одностайного, осліплюючого далеко-широко округ себе білива.