БАРКА Василь – Жовтий князь
Оленка під маминим гребінцем стала покірна; вся в білому і сама бліда, з світлими очима і високо піднятими брівцями – як в тата. … Знов роздумує, поглядаючи на світило за шибкою. … Бо замкнено між сторінки спогад і світло: подібно до квітів, кладених з весни – радіти ними і смуткувати, відкриваючи перед очі.