Кобилянська Ольга – Людина
писала) в нужденне пусте село і почала нове .життя. … Особливо ж сусіднє село її немов причарувало… Мовчки всунула вона тепер лист назад в кишеню, а її погляд полинув знов долиною по дорозі. … Або знов трафлялося, що він приїздив лише по ню саму й відвозив її у сусіднє село до жінки тамошнього надлісничого.