Результати пошуку слова: Сент

Записки українського самашедшого – Костенко Ліна

Posted on by / 0 Comment

Особливо, коли вночі хочу її любити, а вона виголошує такі сентенції. … Я розумію ці сентименти старих, їм це було єдине вухо у світ. … І така крилата сентенція: «З давніх давен у козака було три сили: шабля, кінь та широкий степ. … Безвольні і безпорадні, дурні й сентиментальні, до чого довели Україну, гидко дивитися на таких мужчин.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

* ФЕДОРУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНЕНКУ На пам’ять 22 сентября 1859 року Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде Та у журби питається: «Де та доля пишається? … МАКАРОВУ На пам’ять 14 сентября Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. … 14 сентября [1860, С.-Петербург] **

Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі

Posted on by / 0 Comment

— Він іноді робиться надто сентиментальним, — … Його оповідь, і навіть та жахлива сентиментальність, якою вона була забарвлена, будили щось у моїй пам'яті — якийсь невловимо знайомий ритм, якісь розрізнені уривки давно забутих фраз. … мене мимоволі брав сміх щоразу, як він виголошував якусь нову сентенцію.

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

 Тільки без сентиментів! … –  Пусті сентименти. … Рафінованого, слабесенького, сентиментального, такого, що не б’ється сильно й пружно, а солодко-солодко тріпоче… Вперше мода на “рожеві” романи спалахнула ще в минулому сторіччі, полонила багато країн, але з часом приїлась і зникла.

Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА

Posted on by / 0 Comment

Звертаючись до всіх, лікар виголосив промову, сповнену чудових і розумних сентенцій: – … Пересідаючи з трамвая на трамвай, який за хвилину мав довезти його додому, фельдкурат відчував докори сумління, у нього був приступ сентиментальності. … вів далі Швейк свої сентенції, –

ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос

Posted on by / 0 Comment

У своїх сентиментальних вчительських оповідках він перетворюється на невтішного зашмарканого родича всіх самогубців і узагальнює, і повчає, і ототожнює, і розповідає і, нарешті, вбиває бідну мадам Боварі… А потім, у «Максимі» чи «Мулен Ружі», доїдаючи охолоджене суфле з абрикосами (ґарсон, я замовляв бордо!),