Skip to content – Не хочу людям завдавать мороки, сидіти сидьма на чужій печі. …
Вдовиний син, замріяна душа,- вже сотня їхня вийшла із Опішні, а він біжить за ними, як лоша, і гірко думи думає невтішні,- що як же так, в похід йому пора, сімнадцять літ, а він сидіти буде?! Чи не остило тут сидіти? …
58 І знай, що все веслом махає І в морду тиче хоч кому, Од каюка всіх одганяє, А по вибору своєму Потрошечку в човен сажає, І зараз човен одпихає, На другий перевозить бік; Кого не візьме, як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди – і цілий, може, вік. 