Семен Скляренко – Святослав
Усi стежили, як вогонь поглинав м'ясо, пригас у тому мiсцi, де пролилось вино, й забуяв з новою силою. … Вiн не турбував людей, коли вони порались на полi: у рiльникiв дорога своя година, у кузнеця своя. … Коли була добра година, то посувались вперед i ночами. … І він люто, з усією силою, яку мав, –