Бузиною чи синькою, чи, може, та лярва дала йому такої жидівської рахуби, про яку ми й не чули. Отаман Зірвиголова і собі під’їхав ближче до воза, вип’яв на Ярка свої налиті синькою очиська, ніби він теж знав Веремія і хотів переконатися, чи йому не брешуть.
нього власник синькового човна, і Яковенка здивували його очі: чорні, молоді, якісь мовби дитячі. Яковенко примуцював свої дуби до того самого осокора і підійшов до синькового човна.
Ми спочатку з жалем дивимося на руїни своїх хитрувань, а далi починаємо смiятися – Iван веселiшає, а я сумнiшаю, бо вiдразу пропала надiя на книжки, що лежать собi помiж залiзяччям, синькою i манiйкою, не знаючи, як за ними крається чиясь душа.