БАРКА Василь – Жовтий князь
І віддасть, аби пожувати щось, поки сконає». … Ті, що, впавши в сніг, сконали, так і лежать; ніхто з службовців не гляне. … І, зойкнувши, сконає жива істота. … Сама ж стіна, при якій сконала жінка, була вся на віддалі простягнутої руки обколупана, а пальці, забруднені в глину, яку ця душа видряпувала і їла перед смертю.