Результати пошуку слова: Скрад
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
Іноді тишу невимовного вечора тривожило зім’яте крильми птиць повітря – чулося: ніби швидко скрадається звір, раз у раз хижо зітхаючи – це крила стрімких стрижів на поворотах краяли надвечірню блакить. … У нічній півтемряві, скрадаючись, наче дикий звір, підповзла людина до озера й наповнила живою водою торбинку із стерляжої шкіри.