БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Під хатою при стіні стоїть стіл, а на столі лежить юна-юна жінка, убита… Вона щойно убита, ще кров не засохла на розбитих скронях і на опуклих оголених грудях, виступає з сосків і стікає помалу-помалу великими масними краплями.
Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені Posted on by / 0 Comment Каштан зауважив бліді плями на скронях отамана. … Біль у скронях поменшав і він вирішив вислухати театрального управителя якнайуважніше.
СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка Posted on by / 0 Comment Кров стугоніла в скронях, у голові гуло. … Від важкого пліснявого смороду застукотіло в скронях.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін Posted on by / 0 Comment Сльози бiгли по скронях, лоскiтливо заповзали у вуха, а сусiдам знизу здавалося, що мовчазна сусiдка, тримаючи над собою книгу, занурена в читання. … Гнав навмання, доводив серце до шалу, збивав подих, гупав у скронях.
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX Posted on by / 0 Comment Далеким відлунням гупав у скронях останній вигук старого Порецького – « … Священик відчув, як тіло ціпеніє від хвилювання і страху, в скронях збуджено запульсувала кров.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці Posted on by / 0 Comment Тільки було чути Граматикові, як у скронях пульсує кров. … Отже, ти… Від останніх слів Незнайкові раптом забухкала кров у скронях.
БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія Posted on by / 0 Comment У Зуріти стукало в скронях, наче в його водолазному ковпаку забракло кисню, хоча він пробув у воді лише кілька хвилин. … У скронях стукало, серце калатало, очі заволокло червоним туманом.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment У моїх скронях лунко гупала кров, обличчя пашіло, в потилицю дув холодний струмінь із кондиціонеру; а пошкодував, що мені не вдалося побачити «Прометея» – … У скронях гупало.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Нарешті він, слухаючи ту невгамовну балаканину,- на скронях у нього від дошкульних ударів віття уже повиступала кров, – … Він утер рукавами пальта піт на скронях – так поквапно, ніби його щойно забризкав гарячою слиною хижак,- і кинувся бігти.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Вгорі я довго перепочивав: піт тік мені по скронях, а волосся змокріло. … Піт густо стікав по скронях в Ісакія, запливав на повіки, і сліпило ще й досі його те невимовне світло, а він усе танцював і танцював.
