ШКЛЯР Василь – Залишенець
Вечір не скінчився так, як малювала йому скрипка. … Щойно скінчила, як до палати зайшло двоє вилицюватих з наганами. … Звичайно, це були п’яні сльози, але він, не ховаючись, змахував їх, аж поки скінчилася пісня. … Він вийшов із землянки і вже поривався до свого Лебединського лісу, але ще хотів побачити, чим воно все скінчиться.