Результати пошуку слова: Смуток

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Батько наче б відмолоднів і випрямився, бо вже літа і смуток пригнули йому спину. … І ним заволодів смуток. … Усі нагадали собі, про що говорилося за обідом, і важкий смуток наляг у них на душу. … Здавалося, що з прибуттям Терешка у хату смуток кудись подівся, всім стало веселіше.

КЛАРК Артур – Колиска на орбіті

Posted on by / 0 Comment

Червоні щупальця, через які його так прозвали, і досі коливались, передаючи смуток і жаль за втраченою можливістю. … Зрештою, подруга недвозначно натякнула на смуток, який відчуває митець-одинак. … І смуток, що опосів її в хвилину душевної втоми, зайняв тривке місце в її житті.

На уходах – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Та, на її превеликий смуток, він не звертав на неї особливої уваги, так як і на інших. … Такий був сумний, що й з жінкою не привітався, а зараз пішов до старого Кіндрата шукати розваги на свій смуток. … У селі всіх огорнув смуток, мов градова хмара. … А в Тарасовій хаті великий смуток панував.

ЛОНДОН Джек – Мартін Іден

Posted on by / 0 Comment

Там, унизу, в одному з перших рядів партеру, сиділа єдина в світі жінка, така відмінна від дівчат його класу, для яких у його серці лишився тільки жаль і смуток. … Його огорнув смуток, немов він покидав рідний дім і сім’ю. … В душі місіс Морз змішались і смуток і радість.

КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів

Posted on by / 0 Comment

Гуде вогонь – веселий сатана, Гуде вогонь – веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі… А я чолом припала до вікна, і смуток мій бере мене за плечі. … Смуток нащадків – як танець бджоли, танець бджоли до безсмертного поля. … Мене веселий смуток заарканить.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена

Posted on by / 0 Comment

Зісталось в серці тільки щось схоже на гнів, якийсь його сутінок: зістався смуток, той смуток, що гризе душу, проганяє сон вночі, одбиває хіть їсти й пити, гасить світ ясний очей, в'ялить рум'янець і сушить тіло, як суша й спека землю, і допроваджує до могили.

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Коли всі були поранені, й мечі потупились, і смуток закликав до втечі з поля битви, він сказав: “Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. … Тільки смуток залишився на печі, щемить розлука й ще щось. … Хай це будеш не ти, аби лишень щез смуток і клопіт з твоїх кутків і холодних твоїх сіней…