Результати пошуку слова: Сміх

СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів

Posted on by / 0 Comment

Рада зайшлася від сміху. … Моторошний це був сміх, так міг би сміятися мертвяк. … Люди за столом, ніби скам’янівши, мовчки слухали цей сміх. … Сміхотун-Лошачок розповідав з цього приводу чудовий анекдот… Масаракш, не пам’ятаю… А добре, що довкола нікого. … Батальйонний зайшовся ідіотським сміхом.

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

Posted on by / 0 Comment

І раптом з гурту, десь позаду, звідти, мені у спину пролунав той сміх. … А я ішла, не бачила дороги, і сміх стримів у спині, наче ніж. … Прости їй, боже, нерозумний сміх! … Такі ж приправи гарні, як на сміх: Шапран та перець,- до якої страви?

САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі

Posted on by / 0 Comment

Сміх, удари… Десь за тиждень комендантові знову доведеться склити кілька шибок… Усе йде своєю чергою, тільки я вже зайвий у цьому русі. … Невгамовний Яшко шепнув мені: “Ну й обстановочка… Помолитися б…” Проте навіть Оксана не пирснула зо сміху, а тільки суворо глянула на нього.

Крістоф Рансмайр – Останній світ

Posted on by / 0 Comment

З кожним новим шквалом, що налітав на палубу “Трівії”, картина сподіваного тріумфу в уяві Котти робилася дедалі бліднішою й невиразнішою, поки кінець кінцем не тільки його власна подорож до залізного міста, а й узагалі будь-яка добровільна поїздка на Чорне море почала самому здаватися сміховинною, просто-таки божевільною.

СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку

Posted on by / 0 Comment

Добре ще, хоч валянки не взув, а то сидів би й парився в кабінеті людям на сміх. … Арзубов підняв його на сміх: – … Вони втрьох привели Юшку до карного розшуку, і Дорохов, тільки глянувши на них, не зміг утриматися від сміху – настільки кумедний вигляд мала вся група. … На вокзалі проводжаючі намагалися жартами й сміхом розважити Сашка.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Раптом його запопав сміх. … Йому стає весело, зустрічна жінка обдає його нищівним поглядом, урешті сміх, мов повітря, якому далі немає як стримуватись, вибухає душевним випалом. … залилася сміхом, від якого Жакові зробилося ще приємніше.

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Posted on by / 0 Comment

Чорновус подивився в сірі очі – у них не було й іскорки сміху. … І тут він розсміявся глухим, розкотистим сміхом. … Дивна усмішка тремтіла на її вустах, вона ширшала, ширшала, і раптом дівчина засміялася так голосно й білозубо, що він зніяковів і зіщулився, не розуміючи причини її сміху.

ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР

Posted on by / 0 Comment

А мені не до сміху, коли йдеш, а воно, пацаня яке-небудь, з першої получки причастилося і чіпляється до людей. … — Вчора в автобусі почув: місто молодості й сміху… … — А сміху? … Сміється, а вони геть зникають під заборошненими повіками, сліпне людина у своєму сміхові.