Результати пошуку слова: Сміх

УЕЛЛС Герберт – У безодні

Posted on by / 0 Comment

Свого переслідувача він зустрів зухвалим сміхом. … Час від часу у хатинах тубільців чулися голоси й сміх або з таємничої глибин” пралісу долинав крик якогось невідомого звіра. … Як виявилось, за сміховинно нікчемні гроші я мусив віддавати багато часу й енергії.

Осип Назарук – Роксоляна

Posted on by / 0 Comment

Нараз, немов збентежена сміхом дівчат, що перервали їй ворожіння, дуже споважніла й інакшим, суворішим тоном голосила свою ворожбу: — … А під вікнами цвіли прегарні лотоси, і пахуча бакуля, і білі “квіти сміху” кетакі, і ще більші кандалі, і дивний манго з квітом, як кров червоним, і гарна карнікара.

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

Вона враз вихопилась од його, відбігла геть далі й зареготалась веселим дзвінким сміхом. … І вона щебетала до нього щасливим щебетанням, сміялась так, мовби то був і сміх і плач, і дивилася в його добрі, ясні, правдиві очі, що ніколи не дурили!.. … Сонце весело сміялося з неба золотим сміхом.

БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян

Posted on by / 0 Comment

Чути було приглушений гомін, сміх дівчат у кутку і брязкіт посуду, який прибирали з прилавка. … Всі вже стомилися, але збудження позначалось цього вечора у жвавій розмові, веселому сміхові. … Дружній сміх вітав містера Лоста, коли він зайшов до залу.

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

Хоч би одне вікно було яскраво освітлене, хоч би з однієї вілли долинули пісні чи сміх – не зустрічаються сусіди за спільним столом, кожний ховається в своїй віллі, як у норі. … зареготав наглядач і, урвавши сміх, перейшов на хрипкий шепіт.  … –  Вам весело, а мені не до сміху! 

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Коло за колом описує людське життя в гравітаційному полі смерті, щораз втрачаючи дещицю закладеної в ньому енергії – з думками, сміхом, диханням, хворобами, з радощами й болями, і того ми не помічаємо, аж поки підійдемо на відстань радіуса падіння в небуття. … Усі це сприйняли за жарт і відповіли на нього ввічливим сміхом.