Результати пошуку слова: Сміх

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилась країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої, де лишилася мати… родина… дружина… Мерехтіли грона очей і летіли десь у темряву чорну, у прірву. … урвавши сміх і стрільнувши на майора оком, запитує котрийсь значуще.

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

Павлик заливався веселим сміхом. … – вигукнув він, не маючи змоги втриматися від сміху. … У сміх і вигуки Павлика, в безперервний потік українсько-російської лайки і обурених криків Скворешні під шолом Павлика увірвався голос зоолога: – … В каюті почувся легкий сміх. … – бубонів Скворешня під нестихаючий сміх. 

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

чи той, на скрипці, любий містере Ґрей?» Ми обидва не змогли стриматись від сміху і відразу стали друзями. … — Сміх зовсім не поганий початок, як на дружбу, але далеко кращий, як кінець для неї, — … А вона брала його на сміх, і це тоді, коли на цілий Лондон не було дівчини, що не упадала б за ним!..

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

Щоправда, невдовзі Автоматей заборонив йому це робити, коли він перебував у товаристві, бо присутні вважали його несповна розуму, помічаючи, що він час від часу вибухає сміхом без будь-яких видимих причин. … А хто неспроможний буде здивувати чи розтривожити мене, викликати в мене сміх чи сльози або ж примусити замислитися, –

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

У вухах його ще вчувався її голос свіжий, тонкий, її сміх молодий та дзвінкий; перед очима, як та причуда, манячила її постать метка, жвава; йому усміхалося її личко, біло-рум’яне, з ясними очима, з чорними бровами; уся вона, з зеленою корсеткою, з червоною спідницею, привиджувалась йому, як жива!..

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

— злим сміхом перебив його Залізняк. … Авжеж, втішно було дивитися з баштової вишки на веселий, привільний, вбраний у пишні шати край навкруги замку, та ще втішніше було жити в тому замку; з ранку до вечора лунали там веселі вигуки й пісні, шумувала хмільна радість, не стихав нестримний сміх.