НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Буваючи у Києві, вони так вилічували та приганяли свої одвідинн, що в одних знайомих потрапляли саме на обід, в других – на вечірній чай, в третіх – на сніданок, бо напевно, знали, коли і в якій годині в якому домі буває снідання, коли обід або підвечірок чи вечеря. … Снідання було таке довге, як і обід.