Skip to content Отак князі, Кожема та Бразд обігнали мене, все собі та й собі, а мені… …
Проте, піймавши на собі погляд проедра Василя, що стояв біля ложа імператора, він знітився й замовк. …
Добриня забув минуле, нині він воєвода, права рука князя, живе в злагоді з воєводами й боярами новгородськими, здобуває князеві – княже, собі – своє. Жили ми при достатку, всього було доволі; що, було, собі задумаю, те й зроблю: все мені вільно було. …
Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собі вкупці. …
а той собі тягне: «Моя!» Та як учепляться цілувати, то було й роботу з оук вихоплять, і хустка з голови спаде. …
Я говорю до неї; вона, мов не чує, одійшла собі геть. Шукаєш собі халепи, Валько. …
Схопила круглу хлібину, вправно зрізала хрусткий окраєць, як лушпайку з картоплі, через увесь коровай, поклала собі. …
Не треба труду, щоб уявити її у вітальні перед каміном, на яхті, на віллі в Малібу, сказати б, на тлі отих глупств, які людство обрало собі за мету існування. 