Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Ані кровинки не мало вже в собі його обличчя. … Уляна відчувала на собі погляди ворогів, їй було страшно, як буває страшно в першому бою молодому недосвідченому воїну, коли з флангу починають поливати його безперестанним нищівним вогнем. … — сказав Василь Маркович, знайшовши в собі силу відіпхнути Курбацького й підійти до Шредера.