Результати пошуку слова: Сонях

соняхо́вий – прикметник відмінок однина множина чол.

Допоможу соняхи молотити. Діти поснідали, і вона посадила їх коло купи соняхів. Дітлахи завзято заторохтіли ціпками по головах соняхів. Ганна сердито вдарила києм по соняхах і промовила: – Мовчки поклала все те на літній столик під хатою, присіла на соняхи поруч із Ганною, глухо мовила: –

У голові, що хилилася додолу, мов перестиглий сонях, гуло, мутний серпанок не давав зосередитись. Коли куля стояла на землі, в її середину зазирали мальви і соняхи, мов старші брати і сестрички в колиску до немовлятка. А вночі їй снився город і сонях.

Твій вік,як чорний сонях, Цвіте печально в днях твоїх німих… (М. порівняльні 118 119 звороти (поширені й непоширені) і речення зі сполучниками та сполучними словами як, мов, немов, ніби, наче, неначе, начебто: І світилась, мов сонях, неймовірна ця жінка (Р.

Але Соняхи, що росли поблизу, привітали його золотавими головами: Добридень, Автобусе! Куди Соняхи дивляться, туди й він правував. Сміявся він не часто, але радісно, що навіть соняхи забували про сонце й, здивовані, повертали до нього свої золотаві голови.

У поезії, крім узвичаєної назви Украї́на, уживали і вживають Вкраї́на: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Шевченко); 19 20 3) між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф.

…бруківка – І тільки гриви…курява…і свист… Лунких копит оддаленілий цокіт… І ми…і степ…і жовтий падолист… І цих дворів передвечірній клопіт… І як за сонцем повертає сонях, Так довго вслід чомусь дивились ми.

У день футбольного матчу за двi години болiльники вилускують цiлi вагони соняхiв. I, не даючи йому отямитися, шмигонув повз нього за клуню, а там пригинцем помiж соняхами та кукурудзою на вулицю i – за село, у гай… До пiзнього вечора, аж поки зовсiм не стемнiло, тинявся у гаю, у степу, по кущах понад рiчкою.