Результати пошуку слова: Сон
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна
У глибині подвір’я від заходу сонця палали запорошені вікна високого сарая. … І весь цей короткий сон для того, щоб знову – смерть, розлука, і знову – політ льодяних кристалів”. … – Тільки-но сяде сонце, так вони й полетять… До сутінків було гамірно, в натовпі точилися різні розмови, всі ждали незвичайної події.
Григір ТЮТЮННИК – Вир
— запитав він, обзираючи поле сонними очима. … До Вишневого хутора прибули, як зійшло сонце. … Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив небо, і на поля бризнуло сонце. … Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі.
КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться
Натягни шапку, патлатий, бо на сонці порудіє твій чорний чуб. … Сонце било в очі. … Всяка нечисть до сонного побоїться підступити. … Сонце палко кохало цю землю, тужило по ній всеньку ніч і тому було невблаганне. … Тоді земля кубанська лежала проти сонця, немов скатертина мережана, така рівненька, як підлога в хаті гарної господині.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Син сонячного Палермо чи, може, Венеції – син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, – … обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет. … А над усім – сонце. … … Часом вам сниться сон: ви стоїте над страшною безоднею.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Навіть і серед зими вертавсь із своїх запорізьких канікул засмаглий, мовби з-під тропічного сонця, і хоч не бачились лише два тижні, при погляді на Таню радісний голод розлуки світився в його очах. … Вгорі між деревами блищить на сонці лита з бронзи, могутня постать поета, а нижче, круг п’єдесталу, —
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Яскраве сонце променилось і виблискувало на позолочених банях і хрестах печорських церков, обливало м'яким світлом сріблисті хвилі квітучих садів і лягало теплими тонами на уступах гір, що збігали до широко розлитого безбережною синявою Дніпра… … Наче сонце сяє, і жупан на ньому який пишний, мов на ясновельможному панові…
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2
Сонце світило тьмяно, земля далеко внизу була вкрита імлою. … Холодно блищав срібний пояс – дарунок Лоріену, Урвища Тол-Бран-діру пашіли жаром: сонце вже повернуло на вечірній пруг. … – Це солодше за будь-який сон! … Сонце торкнулося обрію. … – Боюсь, їх тепер із горба не побачиш, ані при сонці, ані при місяці… –
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика
Сонце тремтить, мліє, немов згусток вогняної лави. … Млосна тиша, спокій, сонячна прозорість. … Ріка мінилася сонячними блискітками, переливалася. … Сонце швидко котилося до обрію, поринаючи в імлу. … Сонце розтоплювалося у кривавій імлі і, втративши свої обриси, перетворювалося на дивовижну багряну брилу.