Результати пошуку слова: Сон

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Його запал досяг такого високого градуса пристрасті, що тільки втративши майже всю кров, він якось немовби втратив злість, засумував, і, танучи, як віск на сонці, упав. … Орлюк стояв перед журналістом з піднятими на голову руками, з забинтованим голим торсом на тлі західного багрового сонця.

БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі

Posted on by / 0 Comment

У кожному вікні тремтливі тіні, немов занурені у сонні плеса, махали мінливим привидам, що губилися в сутінку веж, облитих місячним сяйвом. … Якось уранці – це міг бути понеділок, чи вівторок, чи котрийсь інший марсіанський день – Бігз сидів на березі каналу, підставивши обличчя сонцю, і бовтав ногами у прохолодній воді.

КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма

Posted on by / 0 Comment

Хоч парень собі і чепурний був, а тут і у неділеньку святу не брав білої сорочки, та й – прощайте у сім слові – китаєвих синіх штанів на ніч не знімав, так, сердека, у них і ночував, рад-рад, що за північ допхався додому; а там чи заснув, чи ні, вже його, ще сонце не сходило, збудили.

БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп

Posted on by / 0 Comment

У мене був страшний сон, любий! … Вітер ущух, з’явилося сонце. … Він дізнався, що дивна безголоса чорна мавпа з пір’ям, яке росло з голови, метнула в Калу смерть із гнучкої гілки і втекла зі швидкістю оленя Бари на схід сонця. … Сонце стояло високо в небі.

РОМАНЧУК Олег – Таємниця жовтої валізи

Posted on by / 0 Comment

Ти не розумієш, що з тобою коїться… Навіть сонце – ця вічно неспокійна жовта пляма – теж набуло зловісного відтінку червоного золота. … Промені ранкового сонця відбивались од срібних нараменників і золотих відзнак, які красувалися на широких грудях, засліплюючи очі випадковим перехожим.

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

— тоді вставав Василь, мовчки брав малу на руки й, либонь соромлячись такого немужського діла, виносив надвір, де й приколихував, поки в хаті знов западало в сон, — … За той сон Марія, змучившись — бо вже й у церкві була, й на частку давала, і заупокійну службу відправив панотець, а вночі все вертало наново, —

КОСТЕНКО Ліна – Берестечко

Posted on by / 0 Comment

Мій чорний сон – у хлющу зливи, у розлемішені шляхи, летять татари, в буйні гриви вчепившись, наче реп'яхи… А ТУТ ЩЕ ВІТЕР – У ЛИЦЕ – НАВІДЛІГ! … Хмелений сонцем, чупер на брову. … А сон присниться – Гелена. … Помчав тим самим шляхом, що змалку знав при сонці й при зорі. … УСЕ МИНУЛО, НАЧЕ СОН ЗНИКОМИЙ Життя за мною браму зачиня.

ВОВЧОК Марко – Три долi

Posted on by / 0 Comment

Як вийти з тих печер та стати до сонця, – … Вечiр тихий; сонечко за гору пада, блищить вода червоно i тихо лелiє – не ронче; коло кожної хати гомiн чути; там череду вже з пашi женуть, а там пiсень спiвають, а за рiчкою коваль кує… А ось вже й смеркає, небо мерхне i втихає земля, втихає – уже тихо.

Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей

Posted on by / 0 Comment

так, ніби вам дали по писку; «ст»– важке, мов сон незайманицi; ну а про «стр» i говорити соромно. … Пів на п“яту, найміцніший сон, зовсім ненадовго. … Коли світить сонце, мені завжди починає здаватися, ніби я ще вчора сам був студентом. … Гріх займатися справи, коли на дворі сонце.

СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв

Posted on by / 0 Comment

По той бiк рiчки виднiються двi завiшанi серпанком гори, вершини яких займаються пiд вранiшнiм сонцем, нiби два далеких вогнища. … О цiй порi хлопцi вже, напевне, блаженствують на днищах перевернутих човнiв, пiдставляючи боки вранiшньому сонцю. … Уже заходить сонце. … На душi менi якось одразу стало сонячно i лагiдно.