ВОВЧОК Марко – Сестра
Зійшла на могилу та й глянула тоді на своє село; а сонечко саме сходить… Село як на долоні, так мені в очах замигтіли білі хати, колодязне цямриння, розквітлі садки й городи. … Борода біла нижче пояса кучерявиться; сидить він у тіньку, тільки вечірній промінь сонячний наче червоним золотом його обсипає.