Олекса Кобець – Записки полоненого
За двадцять кроків перед клунею, кулею злітаю з велосипеда, кидаю його на бік, колеса, за інерцією, довго крутяться на землі – спиць не видно, а сам рачки, рачки, підтюпцем – за спасенну клуню! … Мені відразу відпадає охота давати Коваленкові спасенні поради, і я міцно замикаюся в собі із своєю злістю.